Поза депресією Gillette · Українське видання · № 10
GILLETTE: НІЧ
Gillette 20 — Nando the Scribe
Так, і тієї ночі ми лишилися самі. Тільки ми вдвох. Я і мій супутник тисячі битв — той, що ніколи не зраджував очікувань, що завжди дозволяв мені справити добре враження. Додана вартість, що заслуговує вічного визнання за цю роль.
Але обережно — я говорю не про собаку. Хоча його ім’я починається на літеру D. Ахахахахах.
Хтозна, скільки ще зустрічей у нас було б. Скільки країн, людних місць і порожніх. Але тепер настав час заплющити очі. Емоцій за день було багато. І плач став способом сказати дякую тим, кого вже не було.
Присутність азійської продавчині квітів, яку я зустрів пообіді біля цвинтаря, повернула мене до спогаду з 1990-х.
Тіхані була молодою і красивою жінкою в борделі в Ханої. Того дня вона повела мене його оглянути — показати своє місце роботи. Для неї це було як показати мені бізнес-центр на 54-му поверсі One Liberty Plaza у Нью-Йорку. Вона не бачила різниці.
Вона пишалася. Була щаслива з того місця. Вона заслужила його і перемогла свою матір, колишню керівницю закладу. Ідеальна родинна структура, можна сказати, — для працівників якогось видавництва.
Вона взяла мене під руку, посадила, запропонувала чай із лимоном і сказала:
Нандо, завжди пам’ятай — атаки у війні ніколи не хочуть негайних відповідей. Ні емоційних. Ні реактивних. Тільки очікування. Очікування, що є донькою раціональної і логічної поведінки, де перемога — твій єдиний союзник. Перемога — та, що дає тобі насолоду й радість. І часто не просить ціни. Вона робить це з любові. Трохи як ми, з такими чоловіками, як ти.
Роздум був глибокий. Мені знадобився час, щоб його перетравити, — зважаючи на те, що моє невігластво завжди брало гору над розумом останньої жінки на землі.
Я почав усміхатися. Дружина з іншої кімнати спитала, з чого я сміюся. Що я побачив.
Я сказав їй, що це був лише привид.
Привид усередині ночі.
Nando
THE BIC SAGAThe takeover that never happened.
THE WILKINSON SAGAThe steel aunt.