Українське видання · VATICAN SAGA · 01/17
НЕЗВИЧАЙНА ДУМКА
Проходячи цей оповідний шлях, який почався як самостійна автобіографічна цілість, але ніколи з редакторським мисленням, я не натрапив на багато перешкод, окрім частих редакторських присудів, які відверто, а часто й доволі різко, з цим не погоджувалися, стверджуючи, що це форма оповіді, яка не є ні читабельною, ні засвоюваною для публіки, значною мірою сформованої AMAZON-FRIENDLY культурою. Читачі звикли до історій схвалених, вихованих і пристосованих до того, що видавці вважали прийнятним, причому часто губилася справжня природа самого твору. Отже, моє, казали вони, ніколи не впишеться. За іронією, саме це підстьобувало мене найдужче: можливість розповісти історію без цензури, без пристосування, призначену для універсального читача, де читання було б не просто про історію, а про життя прожите або уявлене, і все ж достовірне, хоча в нього не конче вірити.
Я ніколи не мав наперед заданого плану того, що писатиму. Мене вели мій розум, мій досвід, мої переконання і мої фантазії. Усередині кожного з них народився персонаж ІСУС. Не той, якого описують у духовності, а той, що належить маркетингові, продажам і корпоративному світові, де головний продукт був лише один: слово. Потім прийшли різні історії, одні кумедніші за інші, але завжди оповідні історії, ніколи не блюзнірські й ніколи не зневажливі. З них постав той, кого я визначив як колегу з Gillette 2000 року, що існує всередині компанії, яка виникне лише наприкінці дев’ятнадцятого століття, і все ж якимось чином стає її першим достойником в історії. Чому я розповідаю це з такою увагою до деталей? Тому що лише два дні тому я надіслав листа американському Папі, чиє прізвище французьке, PREVOST, і спіймав себе на роздумах про прізвище GILLETTE — американця з французьким прізвищем. Я спинився й подумав про власну роль, майже так, наче мені було доручено розповісти правду проєкту, у якому першим випробуванням був бренд із продуктом, а другим — продукт без бренду. А що, як це справді так? Тоді, можливо, я просто насолоджувався тим, що був глядачем, який не платить.
А як ми знаємо, коли ми за щось не платимо, то або воно варте дуже мало, або нам вдалося здійснити мрію без зусиль. Ferdinando
Ferdinando
THE BIC SAGAThe takeover that never happened.
THE WILKINSON SAGAThe steel aunt.