GILLETTE: МІЙ СЮРПРИЗ

Я щойно приїхав до клініки, де моя донька проходить рухову реабілітацію, — це одна з тих хвилин, які ніколи нікому не доручаєш: бути там означає бути всередині проблеми, а не глядачем бейсбольного матчу.

Я сів у місці, відведеному для таких, як я, — маленький столик з одним стільцем, далеко від усіх, але не від їхніх поглядів.

Саме коли я подумав, що зайняв позицію, з сусіднього столика пацієнти посеред своєї сієсти й цигарки покликали мене скласти їм компанію і без вагань дали зрозуміти, що раді моїй присутності.

Лише один із них знав, що я пишу, і коли ми лишалися наодинці, він називав мене пан Gillette, не шкодуючи широкої, задоволеної усмішки, а я його за це сварив, не в змозі зробити нічого іншого.

Ми були на землі, у Калабрії, де мене могли викрасти, — на батьківщині найбільших і найприбутковіших викрадень заради викупу між 60-ми і 90-ми, восьмизначні суми. Тут не було умикань, вони належали іншим краям, іншим землям, іншим культурам, де слово «кохання» використовували, щоб мотивувати й виправдати, а потім щоб отримати прощення, бо тут ніхто не йшов без попередньої домовленості, ми були не в Цинциннаті.

Там були 65-річний професор і 34-річна вчителька, обоє з інвалідністю, обоє на візках, які обговорювали між собою геометрію і стародавні мови з упевненістю людей, що навчали все життя. Я лишався слухачем, глядачем без квитка.

Коли вони закінчили, обоє повернулися до мене й сказали: перепрошуємо, а чим ви займаєтеся?

А я, усміхаючись, відповів: я пишу книжки, за якими вчаться такі професори, як ви, і щиро сподіваюся, що вам вдасться бути добрими вчителями.

Вони замовкли, але, відходячи, я сказав: ах, мало не забув.

Абсолютно досконала геометрична фігура — не квадрат, як ви обоє опустилися до того, щоб стверджувати, а трикутник, ніби сума двох або більше трикутників давала квадрат, і якийсь Піфагор теж побудував кілька теорем, хоча я не пам’ятаю, скільки він опублікував, знаю лише, що чимало.

І ще одне: мовна основа, що дозволила людству розвиватися, — це не латина, як ви по-дурному стверджували, у тих бідолах було лише 2000 слів, а потім прийшли греки, які принесли 8000 і породили філософію, ту, що дозволяє нам думати, що одного дня ми станемо кращими.

І подумати лише, що літера «J» в алфавіті не італійська, а проте вона завжди була засадничою для стількох ідентичностей. Згадайте JAVE, потім JESUS, потім Juliana, генеральну директорку Gillette, потім Jejurikar, президента P&G, а потім подумайте, що моє прізвище Frega, на F, бо J була б для мене надто громіздкою, сюрпризом, до якого я б ніколи не звик.