GILLETTE: НАВІЩО ЖИТИ?

Коли мене спитали, що таке життя, я чітко сказав — зі своєї точки зору, — що його можна описати як справжній алгоритм. Усередині нього дві крайнощі: народження і смерть.

Багато хто усміхнувся. Майже глузуючи з мене, ніби відповідь була очевидна. Але людина від природи шукає складнощів. Лише через складність вона усвідомлює важливість речей. Як багато книжок, що їх продає Amazon, — замовлених комп’ютерам, щоб ті їх написали, бо такі автори, як я, відмовилися.

Але ніщо з цього не може здаватися справжнім, бути правдою, в очах стількох людей, які постійно виявляють і потребу, і необхідність іти далі вперед — замість того щоб лишатися в пастці за колючим дротом без жодного контролю, жертвами лише власного розуму.

Тоді вправа стає простішою. Коли кажуть: скажи мені, куди ти йдеш, і я скажу тобі, хто ти. Або: скажи мені, з ким ти ходиш, і я скажу тобі, хто ти. Або: хто ходить із кульгавим, рано чи пізно почне кульгати.

Рішення лишається тим самим. У кишені в кожного. Лишайся наодинці з власними рішеннями — пам’ятаючи, що ніхто не любить нас більше, ніж ми любимо самих себе.