Сховище на ім’я Церква

Роялті двохтисячолітньої книжки

Сьогодні мені телефонує Francesco, один із моїх трьох італійських дітей. Він каже: знаєш, тату, зараз, як ніколи раніше, ти справді на мілині. Жодних сумнівів. Я відповідаю: доброго ранку, як справи. Кажу йому, що це, мабуть, найкращий спосіб почати телефонну розмову. І що за тридцять три роки я, вочевидь, вклав замало часу в те, щоб навчити його, як говорити з іншою людиною. Я щойно прочитав, що сини міцно прив’язані до своїх матерів. Фактор X іде від неї. А коли йдеться про інтелект, сперечатися особливо нема про що. Він не зраджує очікувань. Незворотний у передачі. Того, що є природною генетикою, не змінити. Мати доньку було втіхою. І хоча ми не мали приводу телефонувати одне одному, бо жили в одному домі, вона сказала мені того самого дня, що наші розмови її бентежать і що вона не може зрозуміти, звідки береться цей емоційний, емпатичний вплив. Я всміхнувся їй. Цього було досить. Вона була моєю донькою. Пояснень не потрібно. Деякі факти панують над усім іншим. І тут я згадав, що написав книжку під назвою ТЕЛЕФОННИЙ ДЗВІНОК ІСУСА. Я зняв її з публікації, натрапивши на неї в гілці чату на Amazon, де хтось питав, скільки в біса має коштувати книжка, зроблена ШІ. Він думав про свою власну. Написану приблизно дві тисячі років тому. Вона розійшлася мільярдами примірників, а його роялті стали вічними, складеними у сховищі на ім’я Католицька Церква.

Яку хтось хотів перейменувати: AMAZURCH. Найкумедніше ось що. Усередині кожної нашої думки є шматочок нас, якого ми нікому ніколи не представляли. Люди, які бачать нас іззовні, спиняються на мить, дивляться на нас і завжди приходять до того самого. Хто він у біса такий.

Nando

© 2026 Ferdinando Frega — Nando the Scribe. Усі права застережено.