НЕ ГОЛОД, А СЛАВА: ОБІД L’ORÉAL

Увесь ранок минув у роботі, і найбільше мене здивувало мовчання Джорджо — він дуже уважно спостерігав за цією моєю версією, відкриваючи, що насправді зовсім мене не знає.

Закупівельниця Рита приїхала до ресторану на мотоциклі майже одночасно з нами. Вона зняла шолом і розпустила своє довге волосся, ніби кажучи: я щойно з перукарні, подивимося, чи вам сподобається.

Джорджо почав усміхатися й сказав: чорт забирай, я знав, що вона піде причепуритися для тебе, щасливий ти сучий сину.

Що ти верзеш, ти з глузду з’їхав, сказав я, намагаючись охолодити ситуацію, і ми зайшли всередину, де вона обрала столик у кутку — відокремлений, але не круглий, навмисно прямокутний, — і попросила мене сісти поруч із нею.

Облишмо формальності, сказала вона, гадаю, ми приблизно одного віку, — я не проти, але я не питатиму твій справжній вік за записами міста Катанії, це для тих, хто сидить за іншим столиком.

Вона розсміялася, а потім спитала, чи я театральний актор. У певному сенсі так, сказав я, — але моя сцена — це вулиця.

А чим ти заробляєш на життя? Чарівництвом, звісно, — що за питання! Ха-ха-ха-ха-ха-ха.

Ну, я скажу тобі, чим я насправді займаюся: я навчаю чоловіків, як ставати привабливими й цікавими, щоб вони могли знаходити розумних жінок — таких, як ти, — і, якщо пощастить, закохувати їх у себе.

Чудовий початок — і як би ти назвав таку роботу?

Я священник без ряси, але з голосом.

Джорджо перехопив розмову й сказав те, про що домовився зі своєю штаб-квартирою, і я перестав дурачитися.

Того дня ніхто не говорив про бізнес чи продажі, але я зрозумів одне: чоловік вартий рівно стільки, скільки мати, яка його створила.