ЕПІЛОГ BIC

Була сьома вечора, коли задзвонив мій телефон, і я був готовий відповісти.

«Добрий вечір, пане Frega. Це Валерія з готелю Sheraton у Реджо-Калабрії. Вибачте, що турбую. Я телефоную від імені генерального директора, щоб спитати, чи не могли б ви завтра вранці, близько 10:30, підійти щодо справи, яка вас стосується».

«Звісно. Але знаєте, я людина тривожна. Якби ви були такі ласкаві й натякнули, про що йдеться, я міг би прийти підготовленим і в повній готовності».

«Правду кажучи, мені не слід вам цього казати. Але по суті йдеться про борг, який кілька тижнів тому залишила ваша французька колега. Вона доручила нам зв’язатися з вами, щоб владнати це питання».

«Передайте, будь ласка, генеральному директорові, що я буду завтра вранці. Дякую».

Французька колега?

Хто це, в біса, така?

З усіх можливостей на думку спадало лише одне ім’я: Chanel.

І навіщо їй називати себе моєю колегою й залишати мені проблему, яка навіть не моя?

Наступного дня я прийшов до готелю.

Генеральний директор тепло мене привітав і одразу вручив мені листа, якого туди доставили на моє ім’я.

Хоч вони й не були поштою, вони люб’язно погодилися його прийняти, бо і я, і мій батько понад п’ятдесят років були їхніми клієнтами від імені нашої материнської компанії, Gillette.

Потім генеральний директор спитав, чи готовий я погасити борг моєї колеги, і я спитав його, скільки це.

«Мені аж ніяково вас про це просити, — сказав він, — але пані категорично наполягала, щоб ви сплатили борг, перш ніж відкриєте конверт».

«Скільки я винен?»

«Пане Frega: один долар США».

Ото ж суча дочка ця француженка.

Я всміхнувся.

Ми попрощалися.

Потім я вийшов надвір, щоб відкрити листа й прочитати його.

Коханий мій, тепер ти розумієш, що означає заплатити один долар.

Цілую,

Твоя Chanel

Але на цьому все не закінчується.

У мене не було машини, і я ніколи не їздив автобусами.

Життя у великих іноземних столицях навчило мене ходити пішки, тож я рушив додому пішки й подолав майже три кілометри.

Я подзвонив у двері.

Двері відчинила моя донька й вигукнула:

«Сюрприз!!!!»