ВОЛОССЯ МІЖ L’ORÉAL І GILLETTE

Волосся — це деталь, яку люди вдають, ніби розуміють.

Його називають гігієною, естетикою, ідентичністю, культурою, ритуалом.

Насправді це просто кордон — між тим, що показуєш, і тим, що ховаєш.

Хтось довіряє його перукарям, хтось — косметологам, хтось — сучасним машинкам, що обіцяють автономність і досконалість. Але волосся лишається на місці, уперте, біологічне нагадування: ти тварина раніше, ніж соціальна істота.

І все ж воно не ворог. Це незручний друг, супутник у дорозі, який нагадує, звідки ти родом. Воно має майже капілярне поширення, колір, призначений твоєю генетичною картою, і історію, яку не стерти. Навіть ті, хто страждає на алопецію, не позбавлені його — вони лише втратили його на час, якого ніхто не може визначити.

Але щоб зрозуміти волосся, треба повернутися до витоків — туди, куди завжди повертаєшся: до первісної людини.

Я уявляю це так, у доісторичній нуарній сцені. Дві постаті за стіною трави розмовляють. Приходить третя людина й не може розібрати, хто з них чоловік, а хто жінка. Обличчя недостатньо. Обличчя обманює.

Тож жінка вирішує змінити долю своєї ідентичності.

Вона йде до річки, дивиться на себе у воду й бачить бороду.

Їй це не подобається. Це не вона. Це її не вирізняє.

Вона знаходить гострий камінь і починає видаляти волосся, волосину за волосиною.

Вона виявляє, що волосся відростає повільно, — і це дає їй перевагу: не треба повторювати ритуал щодня. І вона відкриває дещо ще могутніше: чоловік дивиться на неї інакше.

Відмінність стає привабливістю.

Відмінність стає мовою.

Звідси народжується вся культура волосся: спершу символічна, потім соціальна, потім гігієнічна, потім наукова, потім ідеологічна.

Аж до сучасних крайнощів: одні кажуть, що волосся захищає від бактерій і його треба зберігати; інші — що його треба видаляти, щоб тебе прийняли; ще інші — що йому треба надавати форми, щоб тебе бажали.

Правда простіша: волосина народжується, росте, вигинається… і там, де вигинається, помирає.

Але корінь лишається живим, упертим, як певні ідеї, яких не позбудешся навіть силою волі.

А далі — останнє правило, яке знають лише оповідачі:

ніколи не перетворюйте бант на бунт.

Різниця мінімальна — лише одна голосна.

Але вона змінює все.