РОЗУМ GILLETTE

Це не звичайний допис, не звичайне повідомлення, яке відчуваєш потребу відправити у світ. Це одна з тих митей, що залишаються закарбованими в житті людини.

Коли я вперше почав писати, мені було лише 3 роки. Я ще не вмів тримати ручку чи олівець, але перше, що мені вдалося намалювати, був трикутник.

Батько здивувався. Мати списала це на випадок — вона змусила мене спробувати ще раз, і він виходив щоразу менший, але завжди трикутник.

Коли я ріс, ніхто ніколи не пояснював мені, що це означає. Аж поки одного дня, у католицькому інтернаті, я не зрозумів, що в ньому живе молитва: в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Це була — і є — досконалість. Сума двох або більше трикутників дає квадрат, і уявлення про те, що квадрат — досконала геометрична фігура, розвалилося в одну мить, без тіні сумніву.

І за стільки років у Gillette ніхто на жодній нараді ніколи не сказав: зведімо проблему до квадрата. Натомість звучало — і слушно: тріангулюймо ситуацію, визначмо слабкі зони, сильні та ті, які варто поліпшити.

Сьогодні мій трикутник — це завершення саги Gillette. Не як мета, не як план — а як письменницький інстинкт і як особливий акт глибокої поваги.

Усім, хто прийде читати: малими дозами. Ніколи не все одразу. Інакше розум погано фільтрує.

Приємної подорожі.

Ласкаво просимо.