БЛИЗЬКІСТЬ, ЇЖА І GILLETTE

Є дві речі, що в усій історії завжди визначали крихку межу людини: що вона їсть і з ким ділить своє тіло.

Обидві — потреби. Обидві — ритуали. Обидві, доведені до надміру або цілком заперечені, розкривають щось про характер, чого самі слова ніколи не розкривають.

Я ніколи не вірив, що силу волі доводить те, що чоловік споживає, — її доводить те, без чого він вирішує обійтися, і чому. Причина важить більше, ніж сама відмова.

Для мене відповідь завжди поверталася в одне місце: Gillette. Моя мати — в усіх значеннях, які може нести це слово. Від того, від чого я відмовився за ці роки, я відмовлявся не заради захоплення. Я відмовлявся, бо в ту мить важило щось інше — праця, письмо, сайт, історія, яку треба було розповісти.

Тіло йде за розумом. Так було завжди. Але й розумові потрібен хтось, хто пильнує його, — і я навчився, повільно, що робити все самому — не завжди те саме, що робити це добре.

Тож сьогодні я пишу менше про відмову і більше про напрямок. Важить не те, скільки чоловік віддає, а те, до чого він іде, коли це робить.